Андрій Повозніков: «Китайці спрямовані виключно на копіювання»

Андрій Повозніков

З кожним роком все більше українців вирішують шукати щастя закордоном. Серед них і чимало обдарованої молоді, яка знаходить застосування та гідну оплату своїм талантам не на Батьківщині, а в чужих краях. Останнім часом Китай став однією з найпопулярніших країн, де українські музиканти, танцюристи та актори можуть заробити непогані кошти, займаючись улюбленою справою.

Так, відомий у Кам’янці–Подільському танцюрист, керівник танцювальної студії «На біс» Андрій Повозніков, також вирішив випробувати долю у Піднебесній. Він з радістю поділився з нами враженнями від мандрівки.

– До Китаю я потрапив з третього разу. До кінця не був упевнений, чи потрібен мені такий досвід. Але, самі ж розумієте, заробити вдома, займаючись тим, що тобі подобається, можливо, але вкрай важко.

– У Китаї провів 4 місяці.

– Контракт отримав через українця, який займається пошуком роботи для українських колективів та виконавців у Китаї. Знаю чимало випадків, коли наших людей відверто обдурювали у цій країні, тому ставився до підписання будь-яких документів дуже серйозно і намагався нікому не віддавати свій паспорт (Сміється).

– Часто групу, у складі якої я виступав, презентували як британську. Про Україну там взагалі мало хто чув. А от якщо на сцені виступають британці чи іспанці – це справжній фурор. Знаю дівчину, яку видавали за португальську співачку. Насправді ж вона була десь з-під Полтави. Таке враження, що китайці отримують справжнє задоволення, коли перед ними виступають їхні колишні колонізатори.

– Китайці самі дуже люблять танцювати, а тому в змозі оцінити танцювальне мистецтво в повній мірі. Артисти у Китаї отримують гарні гроші. Особливо якщо вони мають білу шкіру.

– Мої очікування від подорожі до Китаю абсолютно не виправдались. Я уявляв китайців високорозвинутою нацією, якій вдалось перевершити в економічному розвитку навіть США. Але в реальності я побачив дуже маленький відсоток дійсно освічених людей. Решта нагадувала запрограмованих роботів, які не мають жодного уявлення про культуру.

– Китайці досить неохайні. Вони можуть пити пиво з фісташками у клубі і при цьому спльовувати і кидати лушпиння прямо собі під ноги. Це у них вважається нормальним. Під вечір міста перетворюються на гори сміття, яке прибирають вночі.

– Більшість китайців навіть не чули про Google, Facebook, Youtube. Доступ до інформації в Китаї досить обмежений.

– Англійську у Китаї розуміє дуже малий відсоток населення.

– Міста Гонконг та Макао нагадують окремі держави всередині Китаю. Вони є більш розвинутими у порівнянні з іншими містами Піднебесної. Тільки в Гонконзі могла виникнути «революція парасольок». Більшість же китайців, як мені здалось, не здатні на будь-який протест. Суворі покарання за прояв неповаги до закону чи влади, а також низький рівень освіти виховали у них покірність. Таким народом легко керувати.

– Китайці спрямовані виключно на копіювання. Багато китайських міст схожі на американські, французькі, іспанські. Вони копіюють зовнішній вигляд різних авто тощо.

– Китай – країна контрастів. Ось ти ще у сучасному мегаполісі, а вже через пару кварталів опиняєшся у нетрях.

– Китайці вживають багато алкоголю. Але їх організми у порівнянні зі слов’янськими досить слабкі.

– Більшість китаянок дуже сором’язливі і не завжди дотримуються звичної для європейців гігієни.

– Про китайців говорять, що за гроші вони готові продати свою родину. Гроші у їхньому житті стоять на першому місці.

Плануєте працювати в Китаї? Три основні поради від Андрія Повознікова.

1. Паспорти. Ні за яких обставин, ніколи і нікому не віддавайте свої паспорти. Якщо плануєте працювати в Китаї, шукайте надійну людину, через яку зможете підписати контракт з китайською стороною. Чимало випадків, коли українські актори підписували контракт, і тим самим мало не віддавали себе у безоплатне рабство, вибратись з якого досить важко.

2. Мова. Якщо вдома ви намагались оволодіти китайською, не дивуйтесь, коли по приїзді в країну, вас ніхто не розумітиме. Існує дві китайські мови: кантонська і мандарин, які суттєво відрізняються одна від одної. На кантонському діалекті розмовляють у Гонконзі, в провінції Гуандун (південь Китаю) та китайці, що мешкають закордоном. На мандарині – в Пекіні та його околицях.

3. Не гостре. Одна з перших фраз, яку потрібно вивчити, плануючи подорож у Китай: «Буя ладзьо» («Не гостре»). Адже вся китайська їжа надзвичайно гостра. Це пов’язано з жахливою антисанітарією в країні. За допомогою спецій китайці борються з несвіжими продуктами, смак, запах та побічні ефекти від яких спеції чудово нейтралізують.

Євгенія ЖИДАЧЕВСЬКА, спеціально для «7 днів».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

1 коментар

  1. “Більшість китайців навіть не чули про Google, Facebook, Youtube. Доступ до інформації в Китаї досить обмежений.”

    – чоловіче… а ти читав новини про Китай до того, як туди поїхав ? Ці сервіси заблоковані урядом Китаю… їх там тупо немає.
    Але є багато інших, місцеві аналоги.
    Забавна “аналітика”

Залишити коментар

Ваш email ніде не буде показанийОбов'язкові для заповнення поля позначені *

*

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: