З кожним роком все більше українців вирішують шукати щастя закордоном. Серед них і чимало обдарованої молоді, яка знаходить застосування та гідну оплату своїм талантам не на Батьківщині, а в чужих краях. Останнім часом Китай став однією з найпопулярніших країн, де українські музиканти, танцюристи та актори можуть заробити непогані кошти, займаючись улюбленою справою.
Так, відомий у Кам’янці–Подільському танцюрист, керівник танцювальної студії «На біс» Андрій Повозніков, також вирішив випробувати долю у Піднебесній. Він з радістю поділився з нами враженнями від мандрівки.
– До Китаю я потрапив з третього разу. До кінця не був упевнений, чи потрібен мені такий досвід. Але, самі ж розумієте, заробити вдома, займаючись тим, що тобі подобається, можливо, але вкрай важко.
– У Китаї провів 4 місяці.
– Контракт отримав через українця, який займається пошуком роботи для українських колективів та виконавців у Китаї. Знаю чимало випадків, коли наших людей відверто обдурювали у цій країні, тому ставився до підписання будь-яких документів дуже серйозно і намагався нікому не віддавати свій паспорт (Сміється).
– Часто групу, у складі якої я виступав, презентували як британську. Про Україну там взагалі мало хто чув. А от якщо на сцені виступають британці чи іспанці – це справжній фурор. Знаю дівчину, яку видавали за португальську співачку. Насправді ж вона була десь з-під Полтави. Таке враження, що китайці отримують справжнє задоволення, коли перед ними виступають їхні колишні колонізатори.
– Китайці самі дуже люблять танцювати, а тому в змозі оцінити танцювальне мистецтво в повній мірі. Артисти у Китаї отримують гарні гроші. Особливо якщо вони мають білу шкіру.
– Мої очікування від подорожі до Китаю абсолютно не виправдались. Я уявляв китайців високорозвинутою нацією, якій вдалось перевершити в економічному розвитку навіть США. Але в реальності я побачив дуже маленький відсоток дійсно освічених людей. Решта нагадувала запрограмованих роботів, які не мають жодного уявлення про культуру.
– Китайці досить неохайні. Вони можуть пити пиво з фісташками у клубі і при цьому спльовувати і кидати лушпиння прямо собі під ноги. Це у них вважається нормальним. Під вечір міста перетворюються на гори сміття, яке прибирають вночі.
– Більшість китайців навіть не чули про Google, Facebook, Youtube. Доступ до інформації в Китаї досить обмежений.
– Англійську у Китаї розуміє дуже малий відсоток населення.
– Міста Гонконг та Макао нагадують окремі держави всередині Китаю. Вони є більш розвинутими у порівнянні з іншими містами Піднебесної. Тільки в Гонконзі могла виникнути «революція парасольок». Більшість же китайців, як мені здалось, не здатні на будь-який протест. Суворі покарання за прояв неповаги до закону чи влади, а також низький рівень освіти виховали у них покірність. Таким народом легко керувати.
– Китайці спрямовані виключно на копіювання. Багато китайських міст схожі на американські, французькі, іспанські. Вони копіюють зовнішній вигляд різних авто тощо.
– Китай – країна контрастів. Ось ти ще у сучасному мегаполісі, а вже через пару кварталів опиняєшся у нетрях.
– Китайці вживають багато алкоголю. Але їх організми у порівнянні зі слов’янськими досить слабкі.
– Більшість китаянок дуже сором’язливі і не завжди дотримуються звичної для європейців гігієни.
– Про китайців говорять, що за гроші вони готові продати свою родину. Гроші у їхньому житті стоять на першому місці.
Плануєте працювати в Китаї? Три основні поради від Андрія Повознікова.
1. Паспорти. Ні за яких обставин, ніколи і нікому не віддавайте свої паспорти. Якщо плануєте працювати в Китаї, шукайте надійну людину, через яку зможете підписати контракт з китайською стороною. Чимало випадків, коли українські актори підписували контракт, і тим самим мало не віддавали себе у безоплатне рабство, вибратись з якого досить важко.
2. Мова. Якщо вдома ви намагались оволодіти китайською, не дивуйтесь, коли по приїзді в країну, вас ніхто не розумітиме. Існує дві китайські мови: кантонська і мандарин, які суттєво відрізняються одна від одної. На кантонському діалекті розмовляють у Гонконзі, в провінції Гуандун (південь Китаю) та китайці, що мешкають закордоном. На мандарині – в Пекіні та його околицях.
3. Не гостре. Одна з перших фраз, яку потрібно вивчити, плануючи подорож у Китай: «Буя ладзьо» («Не гостре»). Адже вся китайська їжа надзвичайно гостра. Це пов’язано з жахливою антисанітарією в країні. За допомогою спецій китайці борються з несвіжими продуктами, смак, запах та побічні ефекти від яких спеції чудово нейтралізують.
Євгенія ЖИДАЧЕВСЬКА, спеціально для «7 днів».
View Comments (0)
"Більшість китайців навіть не чули про Google, Facebook, Youtube. Доступ до інформації в Китаї досить обмежений."
- чоловіче... а ти читав новини про Китай до того, як туди поїхав ? Ці сервіси заблоковані урядом Китаю... їх там тупо немає.
Але є багато інших, місцеві аналоги.
Забавна "аналітика"