Учасники дослідження, яке провели фахівці з університету Люксембургу, грали у відеогру A Plague Tale: Requiem, і вчені виявили у них зниження фізіологічного стресу незалежно від того, чи проходили вони мирні або насильницькі епізоди гри. Однак при цьому суб’єктивне сприйняття стресу відрізнялося: гравці, які проходили насильницькі сцени, відчували себе більш напруженими і агресивними, тоді як ті, хто проходив ненасильницькі частини гри, навпаки, повідомляли про розслабленість.
В експерименті взяли участь 82 добровольці віком від 18 до 40 років, більшість з них були знайомі з відеоіграми і грали в середньому 4-5 годин на тиждень. Спочатку у всіх учасників штучно викликали стрес за допомогою «холодового стрес-тесту» (SECPT), при якому людина тримає руку у воді температурою близько 4 °C. Це загальновизнана методика, яка викликає виражені фізіологічні та психологічні стресові реакції організму.
Після цього учасників випадковим чином розділили на дві групи. Перша грала в епізоди гри з високим рівнем насильства, друга — в спокійні, сюжетні епізоди тієї ж гри. Загальна тривалість ігрового часу склала близько 25 хвилин. У процесі та після гри у учасників вимірювали серцеву активність за допомогою ЕКГ, брали слину для визначення рівня кортизолу — гормону стресу, а також пропонували заповнити анкети для оцінки рівня стресу і розслаблення.
Результати показали, що фізіологічно обидві групи поводилися схожим чином: після стрес-тесту у всіх учасників спостерігалося підвищення пульсу і рівня кортизолу, а після гри — їх зниження. Це вказує на загальний розслаблюючий ефект відеоігор, незалежно від їх змісту. Однак суб’єктивні оцінки відрізнялися. Гравці, які проходили насильницькі сцени, повідомляли про більш високий рівень напруги і менше розслаблення в порівнянні з тими, хто грав в спокійні епізоди.
Безумовно, в іграх теж потрібна помірність, інакше замість розслаблення можна застрягнути у віртуальному світі з шкодою для здоров’я
Автори дослідження роблять висновок, що існує розрив між фізіологічним станом людини і її суб’єктивними відчуттями. Люди можуть неправильно оцінювати рівень свого збудження або стресу, особливо якщо сприймають процес гри як складний або напружений. Проте зниження фізіологічних показників стресу вказує на потенціал використання відеоігор як засобу відновлення і психоемоційного розвантаження.
Важливо відзначити, що дослідження стосувалося тільки однієї конкретної гри, і його результати не обов’язково можна поширити на інші відеоігри. Різні жанри та стилі можуть викликати абсолютно різні реакції. Проте, отримані дані стали ще одним підтвердженням того, що відеоігри — при помірному та усвідомленому їх використанні — можуть служити інструментом для зниження рівня стресу та поліпшення самопочуття.
