26 вересня виповнилося 40 років як земний світ покинув відомий український і казахський художник-графік Сергій Кукуруза. До пам’ятної дати в Галереї мистецтв Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника відкрито виставку робіт «Графіка Сергія Кукурузи».
Наше місто століттями славилось мальовничими краєвидами, на яких наче розсипані коралі, майорять його пам’ятки. Місто, яке завжди приваблювало митців і вони на віки закарбовували його у своїх роботах. Чільне місце серед них належить і Сергію Васильовичу. Тож трохи розповімо про цього непересічного українського художника-графіка.
На середину ХХ століття (50-70-ті рр.) припадає другий період розвитку мистецтва графіки на Поділлі, що представлений творчою діяльністю художників, які продовжили традиції, закладені Володимиром Гагенмейстером і Володимиром Січинським. У цей період відбувається створення високохудожніх творів у найрізноманітніших графічних інтерпретаціях і техніках, що дає підстави розглядати кам’янецьку графіку як своєрідний, локальний осередок і ставити її на один щабель із кращими графічними творами українського образотворчого мистецтва минулого століття.
До цього етапу відноситься творчість вже згаданого Сергія Кукурузи – члена Спілки художників СРСР (1958), Заслуженого вчителя Казахської РСР, Заслуженого діяча мистецтв Казахської РСР.
Народився Сергій Васильович в селі Подільському на Кам’янеччині. Навчався у Приворотській церковнопарафіяльній і трудовій школах. 1921-го року вступив до Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи, де навчався у відомого художника Володимира Гагенмейстера. З 1924 року – робітничий факультет інституту сільського господарства. Проте, на жаль, закінчити навчання йому не вдалося. 1927 року Кукурузу призвано на військову службу, під час якої його графічні роботи вперше надруковані в газетах Київського військового округу і в центральній пресі. 1930 року, після дострокової демобілізації з армії, він зарахований на навчання до Київського художнього інституту (факультет графіки). Проте, у зв’язку з реорганізацією вишу, Сергій Васильович перевівся у Московський художній інститут імені В.І. Сурикова. Після його закінчення отримав кваліфікацію художника-графіка і залишився жити в Москві. Цікавою була дипломна робота художника – 1940 року в Москві вийшло видання повісті «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, ілюстроване малюнками Кукурузи.
Уже в цей період, коли перед Сергієм Кукурузою відкрилися всі можливості для самостійної творчості, він використовував найрізноманітніші графічні техніки: офорт, ксилографію, ліногравюру. Проте 1941 року за необґрунтованим обвинувачення він був репресований. Після відбуття терміну покарання, яке він проходив на будівництві заводу феросплавів, 1947-го року художник був направлений на поселення в Актюбінськ. Спочатку завідував бібліотекою і працював художником-оформлювачем на заводі феросплавів, потім художником-постановником в Актюбінському державному театрі драми. З 1948 року працював художником реклами в обласному кінотеатрі, викладав рисунок в Актюбінському педучилищі.
Саме тут, на чужині, остаточно сформувався талант митця, прийшли пошана і визнання. Сергій Васильович першим привніс гравюру на землі Казахстану. Був єдиним художником, який працював у техніці кольорової ліногравюри та екслібрису. Сьогодні в Казахстані функціонує музей і запроваджена художня премія імені Сергія Кукурузи.
Проте цей далекий край так і не зміг стати для художника рідною домівкою. В одному із листів до українського художника та педагога Дмитра Брика Кукуруза писав: «Думки та душа моя на Поділлі, там, де розпочиналось моє життя».
У Казахстані у нього були квартира, робота і визнання, але він усім серцем прагнув повернутися на Батьківшину. «Чи стану я жителем Кам’янця-Подільського, не знаю, – писав художник у наступному листі, – я не шукаю вигоди чи кращих умов, вони у мене є і тут. Але місце, де пройшли моє дитинство і юність – дорожче».
1972 року разом із дружиною Кукуруза повертається в Україну і оселяється в Кам’янці-Подільському. В місті над Смотричем Сергій Васильович викладав у дитячій художній школі, займався творчістю і багато подорожував. У свої 70 він побував у багатьох куточках рідної землі, історичних місцях та натхненно відтворив побачене у ліноритах.
У квартирі по вулиці Ленінградській (нині – Лесі Українки, 54) стояли два верстати, на яких Сергій Васильович друкував свої естампи, робив альбоми, які дарував на згадку визволителям Кам’янця-Подільського, іноземним гостям, приїжджим і друзям.
1972 року художника реабілітовано. Помер Сергій Кукуруза 1979 року, похований у Кам’янці-Подільському.
Художник взяв участь у 130 республіканських, всесоюзних, обласних і місцевих виставках: у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві, Алма-Аті, Хмельницькому, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, рідному селі Подільському… Твори Кукурузи зберігаються в музеях Москви, Санкт-Петербургу, Києва, Львова, Алма-Ати, Актюбінська, Барнаула, Чебоксар, Вінниці, Чернівців, Хмельницького, Кам’янця-Подільського. За роки творчої діяльності мистецький спадок художника-графіка склав близько 2500 робіт.
2007 року в Хмельницькому вийшов альбом «Архітектурні пам’ятники Поділля», який презентує 39 робіт автора. Збірка ліногравюр видана до 70-річчя утворення Хмельницької області.
Виставка «Графіка Сергія Кукурузи» діятиме в Галереї мистецтв упродовж жовтня.
