Генеративний штучний інтелект відкриває нові горизонти не лише для програмістів, а й для “залізних” ентузіастів. Завдяки нейромережам користувачі отримали можливість експериментувати з мікрокодом материнських плат, навіть не маючи доступу до закритої документації розробників. Яскравим прикладом став успішний запуск процесора лінійки Intel Bartlett Lake з операційною системою Windows на материнській платі з чипсетом Z790 — комбінації, яка технічно взагалі не повинна була працювати.
Модифікація BIOS за допомогою нейромережі
Раніше учасник форуму Overclock.net під псевдонімом Kryptonfly вже повідомляв, що йому вдалося змусити процесор Bartlett Lake пройти кілька початкових етапів завантаження. Після цього він зосередив свої зусилля на глибокій модифікації BIOS материнської плати Asus Z790-AYW OC Wi-Fi.
Головним помічником у цій складній справі став чат-бот Anthropic Claude. ШІ надавав ентузіасту підказки щодо редагування мікрокоду, які зрештою дозволили системі успішно завантажити ОС Windows.
Труднощі та «обман» системи
Найбільшою перешкодою на шляху до успіху стала проблема з ініціалізацією оперативної пам’яті. Щоб обійти це обмеження, автору модифікації довелося буквально «надурити» BIOS: він змусив плату думати, що встановлений процесор належить до сумісного сімейства Raptor Lake. Лише після цього хитрого кроку Windows завантажилася.
Втім, казати про повну стабільність поки зарано. Наразі материнська плата не дозволяє входити безпосередньо в налаштування BIOS зі встановленим чипом Bartlett Lake. Для будь-яких маніпуляцій із мікрокодом Kryptonfly доводиться щоразу повертати в сокет гарантовано сумісний процесор. Попри ці незручності, ентузіаст не планує зупинятися і збирається модифікувати BIOS інших плат із роз’ємом LGA 1700, зокрема топових Asus Apex та Encore.
Чому Bartlett Lake такий цікавий для моддерів?
Наполегливість ентузіастів має цілком логічне пояснення. Процесори Intel сімейства Bartlett Lake (наприклад, моделі Core 9 273QPE та Core 7 253QPE) приваблюють наявністю від 10 до 12 високопродуктивних ядер (P-cores) і повною відсутністю енергоефективних E-ядер.
Для порівняння: стандартні споживчі моделі процесорів Intel зазвичай пропонують не більше 8 продуктивних ядер. У певних специфічних сценаріях використання (де потрібна максимальна сира потужність потоків, а не їхня енергоефективність) чипи Bartlett Lake можуть продемонструвати значну перевагу, що й виправдовує всі зусилля щодо їхнього запуску на споживчих платах.
