Олексій Кошель та Володимир Цибулько ділилися літературними секретами

Творче об’єднання «Phoenix» у черговий раз подарувало кам’янчанам зустріч з відомими письменниками України. Цього разу до Кам’янця-Подільського завітали справжні метри поезії – Олексій Кошель (політолог, журналіст, історик, краєзнавець) та Володимир Цибулько (перекладач, есеїст, автор багатьох текстів для провідних співаків, політичний діяч). Зустріч з митцями відбулась у лаунж-кафе «Бломанже».

Під час заходу кам’янчани та місцеві письменники-початківці мали можливість вести цікаві діалоги про сучасні тенденції в українській та світовій літературах, розвиток культурного простору в Кам’янці-Подільському та Україні загалом. Не залишили поза увагою і важку політичну ситуацію в державі.

Що саме хвилює сьогодні Олексія Кошеля та  Володимира Цибулька, розкажуть самі поети.

Олексій Кошель:

▪ Коли ми їхали до Кам’янця-Подільського, багато часу говорили про ваше місто. Насамперед, вітаємо вас із першим випуском альманаху «Phoenix», адже це насправді подія для Кам’янця і не тільки, бо останнім часом в Україні з’являється дуже мало літературних видань. Місто має давні літературні традиції. На моє переконання, другий альманах повинен стати частиною літсередовища, котре відбувається поруч. Кам’янець має для цього всі підстави. Якщо місцева влада хоча би натякне власникам книжкового форуму в Львові, то форум видавців у Кам’янці-Подільському стане реальністю. Для такого дійства не потрібно багато локацій чи зусиль. Книжковий форум – це не місце, де продаються книжки, це місце, де відбуваються культурні дискусії, ночі поезії, там народжується література.

▪ Згадаймо відомих письменників, що творили в Кам’янці: Драй-Хмара, Годованець, Булгаков, Бажан… Останній був серед претендентів на отримання Нобелівської премії з літератури. Тема Бажана, на жаль, у місті зовсім не звучить, у той час як в Умані нею сповна спекулюють, хоча в Кам’янця для цього більше підстав. Якщо Годованцю відвели цілу вулицю, то Бажана вшанували лише кімнатою-музеєм у СЗОШ №5. А в текстах митця стільки мелодики! Чому би місту не започаткувати фестиваль мелодекламації, що буде тривати одну ніч? Назвати, наприклад, «Нічні мелодії Бажана». Це не обов’язково великі фінанси, складна організація, засідання сесії міської ради, яка буде приймати різні нерозумні рішення про вшанування пам’яті, прийняття концепції тощо. У сквері може стояти рояль, європейського зразка, невеликий паркінг, буде звучати музика і відбуватимуться нічні читання поезії. Повірте, такий фестиваль формував би літературне середовище не тільки в Кам’янці, а й в Україні.

▪ В українській літературі відбуваються надзвичайно позитивні процеси. Література подолала комплекс «совка». Вона відкинула усе радянське і почала розвиватись по-іншому. Ми сміливі, робимо експерименти, ми шукаємо форми… Тобто це такі самі літературні процеси, які відбуваються у цивілізованому світі, в державах, що активно розвиваються.

Володимир Цибулько:

▪ У Чернівцях вже досить довго проводиться міжнародний літературний фестиваль «Meridian Czernowitz». Знаю, що деякий час навіть Кам’янець виступав у ролі майданчика для певних заходів. Потрібно зробити все можливе, щоб знову повернути сюди літераторів. Наступним кроком повинно стати створення свого літературного іконостаса та культурного календаря. Польоти на кулях над Смотричем – це, звісно, добре, але не слід забувати й про літературне надбання міста.

▪ Справжню якість народжує не геній, а тусовка. Тусовка, яка створює певну атмосферу. Пригадую початок 80-х. В Київському університеті навчалися в одній групі Іван Малкович, Атилла Могильний, Ігор Маленький, Іван Козаченко… Фактично треть групи – поети. Там була така атмосфера, що якщо у твоїй присутності говориться про якогось поета і ти до завтрашнього дня не знаходиш і не читаєш його твори, то ти виглядаєш просто недопустимо. Це була своєрідна стимуляція до саморозвитку. Тому мені б дуже хотілося щоб середовище альманаху «Phoenix» було саме таким – стимулючим до саморозвитку. Це було б прекрасно.

▪ В США поезія розвивається взагалі унікально… Величезний літній намет. Тисяч п’ять народу сидить і слухає поезію. Причому читають поезії дуже посередні автори. Але це потрібно людям. Виявляється, що за будь-яких обставин кількість переростає в якість. Це якраз той випадок, коли кількість тих, хто починає з поезії, проходить період спеціалізації. Потім – розчарування, а потім – професіоналізацї. І ці люди, які проходять її, які залишаються зі словом – залишаються назавжди.

Наостанок Олексій Кошель та Володимир Цибулько зачитали власні поезії. Володимр Михайлович прочитав кілька коротких поем. Як і у Тараса Шевченка, поема – його улюблений жанр. Наразі автор працює над рукописом двох книг.

Не відстає від свого колеги і Олексій Кошель. Упродовж декількох років працює над новою збіркою. У його виконанні прозвучало декілька поезій із майбутньої книги. Твори дивовжні. Вони коротенькі, проте насиченість образами робить їх надзвичайно змістовними.

Вечір вдався на славу. Навіть після завершення зустрічі автори ще довго ділилися із кам’янчанами літературними секретами та життєвою мудрістю.