Польоти на повітряних кулях – це не тільки романтичні прогулянки небом, а й динамічний спорт. І якщо здебільшого образ пілота-аеронавта пов’язаний з добрим чарівником, який здійснює мрії, даруючи небо, то спортсмен-повітроплавець покликаний змагатися з собі подібними за право називатися чемпіоном серед чарівників.
З 6 по 9 жовтня найкращі повітроплавці України мали нагоду поборотися за титул переможця фіналу Кубка з повітроплавання «Золота Омега-2015», що відбувся у мальовничому Кам’янці-Подільську. Претендентами на перемогу стали одинадцять команд з різних областей нашої країни, а це значить, що небо над містом було особливо святковим – у ньому пропливали цілі зграї різнобарвних аеростатів.
Регулюючи висоту, кожен пілот намагався налагодити діалог з повітряними потоками, адже саме вітер визначає точність проходження спортивного завдання та загальну кількість очок. І якщо в польоті вітер переважно допомагав дістатися поставлених цілей, то на старті та під час посадки з ним необхідно було відчайдушно боротися. Наповнюючи аеростати гарячим повітрям, спортсмени були вимушені підігрівати оболонку до критичних температур – тканина починала диміти й ледь не загоралась. Деякі посадки теж супроводжувались грандіозими викидами адреналіну – гальмівний шлях аеростатів учасників змагань коливався в районі ста метрів. Сильний вітер був категоричним противником м’яких приземлень: корзини залишали за собою довжелезні канави, загрібали всередину масу грунту й рослинності. Але саме завдяки складним погоднім умовам цьогорічний чемпіонат став одною великою пригодою, наповненою екстримом та динамікою. Так, катати непідготовлених пасажирів з вищою за 5 м/c швидкістю вітру небезпечно, проте у спорті іноді доводиться серйозно ризикувати.
Ризикували пілоти у кількох видах завдань з досить екстравагантними назвами. Наприклад, «Вальс сумнівів»: спортивний директор визначає кілька реальних (розташованих на землі і здалеку помітних) та віртуальних (уявних, «підвішених» на певній висоті) цілей. І чим краще наближається спортсмен у своєму сумнівному танці до цих мішеней, тим більше отримує очок. Успіх тут залежить від уміння вдало балансувати між двома орієнтирами.
Ще одне, не менш цікаве завдання, називається «Заєць і пси»: одного з учасників призначають зайцем, він стартує першим і тікає. Учасники-пси мають притримуватись заячого курсу, намагаючись на різних висотах ловити супроводжуючі повітряні потоки. У заданому місці куля-заєць приземляється й розкладає мішень, до якої треба втрапити викинутим за борт маркером. Найкмітливіший «пес» може влучити прямо до «заячого» кошика, поки ціль розкладається. Це своєрідний апогей професіоналізму, що високо цінується і щедро винагороджується очками.
Умовами завдань були передбачені як індивідуальні, так і загальні старти. Останні виглядали особливо захоплюючими: більше десятка величезних різнобарвних надувних створінь майже одночасно здіймалися в небо. Вітер підхоплював всю цю чарівну зграю і проносив над полями, замковими мурами, мостами й каньйонами. На кілька днів жителі та гості Кам’янця-Подільського опинилися всередині справжньої казки: повітряні кулі можна було спостерігати практично з будь-якої точки міста.
Завершилась спортивна частина вечірнім світінням аеростатів та нагородженням переможців. (Результати тут: http://www.3glav.com.ua/eONB/RES_T11.HTM#T11). Славу призерів між собою розділили Роман Савчук, Владислав Клименко та Валентин Щенявський (відповідно І, ІІ та ІІІ місця). Саме ці пілоти гордо носитимуть звання найкращих спортсменів-повітроплавців аж до наступного року, поки вміння, досвід та судді не визначать нових чемпіонів.
Організаторам хотілось би побажати подальшої наполегливості та нових свіжих ідей. Адже тільки креативність та бажання рухатися вперед може бути основою інтеграції українського повітроплавання у світове. І тоді над нашими містами майорітимуть не десятки, а сотні й тисячі повітряних куль. Чи не про це ми мріємо? Правильно, про це!
Ірина БАТАЩУК, спеціально для «7днів».
Фото Петра ІГНАТЬЄВА.
