Астроном Петрус Мартенс представив докази на користь того, що в давнину Сонце було більше, ніж в даний час і інтенсивно втрачало свою масу. Всі дослідження доступні в бібліотеці arXiv.org.
Приблизно три мільярди років тому, згідно з оцінками вченого, світило втрачало приблизно +0,0000000000075 своєї маси щороку, в даний час ця величина на два порядки нижче і не суттєва для обліку зміни яскравості зірки. На думку автора, це відбувається через втрату ними своєї маси.
Це також означає, що в давнину світило було таким же яскравим, як і сьогодні, що дозволяє вирішити парадокс слабкого молодого Сонця.
Альтернативним і більш популярним поясненням парадокса слабкого молодого Сонця вважається наявність на древніх Землі і Марсі щільних атмосфер, парниковий ефект яких забезпечував умови, прийнятні для наявності на поверхнях планет рідкої води.
Раніше вчені запропонували, що парниковий ефект в атмосфері Землі міг створюватися за допомогою астероїдного бомбардування. Досягаючи в діаметрі ста кілометрів, ці небесні тіла при падінні на Землю викликають розплавлення великих обсягів порід, що створюють величезні лавові озера, які в міру свого охолодження випускають великі обсяги вуглекислого газу і розігрівають атмосферу.
Фото з мережі.
